6 правил для батьків — розумних користувачів Інтернету:

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини. Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу. Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

2. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті. Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті. Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі. Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.

3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр. Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим. Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль. Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.

4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей. Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.

5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом. В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані онлайн. Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.


ЛИСТ ДИТИНИ ДО БАТЬКІВ.

Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, як стати і бути людиною.
У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.
Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.
Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями . Навчіть мене, будь ласка, кращого.
Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.
Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не
перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!!
Покажіть мені, що ви любите мене теж.


Поради соціального педагога

НАВЧІТЬ ДІТЕЙ БЕЗПЕКИ

Безпечна поведінка-це в першу чергу, вміння оцінити обстановку. Не забувайте нагадати дітям про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим не вчинити протиправного. Отож розкажіть їм не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як поводитися, коли до них чіплятимуться неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ НА КОЖЕН ДЕНЬ


Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні. Якщо дитина оточена критицизмом - вона вчиться звинувачувати. Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битись. Якщо з дитини глузують — вона буде нерішучою.

СПІЛКУВАННЯ ПРОТЯГОМ ДНЯ

Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
Не підганяйте, розрахувати час — це ваш обов’язок, якщо ж ви цю причину не вирішили – гріха дитини у цьому немає.

ПРАВИЛА ПОКАРАННЯ

Покарання не повинне шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

СІМ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

ІНШІ ПОРАДИ

Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З
Будьте в міру вимогливими:
• виправляйте;
• реагуйте на недоліки;
• хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і
«не побачити».

Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:
- Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
- Не плямкай!
- Як ти їси, дивитись гидко!
-А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8
Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.
У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»


БАТЬКАМ ПРО ПІДЛІТКА.

Заповіді батькам:

1. Не навчайте того, з чим ви не обiзнанi, не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообiцяйте з цим питанням розiбратися й обов’язково це зробiть.

2. Не сприймайте дитину як свою власнiсть, не ростiть її для себе. Ваша мета — викохати її для життя серед людей.

3. Довiряйте дитинi. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гiршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тiльки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостiйно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна вiдчувати свою значущість. Лише тодi з неї виросте творча, впевнена у своїх силах, вiдповiдальна особистiсть.

5. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів: по-перше: розвиток особистостi — випробування не лише для вас, батькiв, але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов’ю. По-друге: ваша нетерплячiсть — ознака слабкостi, перший показник невпевненостi у собi.

6. Будьте послiдовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: успiх у вихованнi досягається не покаранням, а стабiльнiстю обов’язкових для виконання правил, спокiйним тоном спiлкування, неквапливістю.

7. Потурбуйтеся про те, аби ваша дитина накопичувала досвiд у спокiйному темпi. Дозволяйте їй вiдпочивати вiд ваших розпоряджень, зауважень, наказiв. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.

8. Виключiть зi своєї практики вислiв: «Роби, як я наказав», замiнiть цю форму вимоги iншою:«Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути дiяти не за вказівкою (навiть батькiвською), а тому, що це доцiльно, розумно, потрiбно для чиєїсь вигоди.

9. Оцiнюючи дитину, кажiть їй не тiльки про те, чим ви особисто незадоволенi, а й про те, що вас у ній радує. Нiколи не порiвнюйтс свою дитину із сусiдською, з її друзями, однокласниками. Порiвнюйте, якою вона була вчора та якоює сьогоднi. Це допоможе швидше опанувати ази батькiвської мудростi.

10. Пам’ятайте, що для дитини ваше ставлення до своїх батькiв є найкращим прикладом того, як треба ставитися до вас!

11. Організовуйте сiмейне життя таким чином, щоб не лише ви мали обов’язки перед дитиною, а й вона перед вами. Дайте їй зрозумiти, що ви також потребуєте її посильної допомоги.

Притча «Не продаємо...»
Одна молода пара зайшла у крамницю дитячих іграшок, де довго оглядала на полицях ляльок, які плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци... Однак батьки ніяк не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива продавчиня, запитала, чим допомогти.
— Розумієте, — почала пояснювати жінка, —у нас маленька дівчинка, але ми цілими днями не буваємо вдома.
— Дівчинка, яка мало усміхається, — вів далі чоловік.
— Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, — говорила далі жінка, — навіть коли нас немає поруч. Щось, що б її розрадило, потішило, коли вона сама.
— Вибачте, — усміхнулася продавчиня, — ми не продаємо батьків.


Шановні батьки!

Дуже часто можна почути від дорослих людей про своїх друзів: «Ми товаришуємо з дитинства». Вони цінують цю дружбу, тому що вона безкорислива та найміцніша. Але, коли мова заходить про наших дітей, про їх вибір друзів, дорослі перестають розуміти свою дитину, її почуття та бажання.
«Мій син зв’язався з поганою компанією?», «Чому дочка товаришує з цими поганими дівчатами?».Такі скарги батьків можна почути досить часто.
Для початку змінимо постановку запитання: замість «у дитини погані друзі» будемо говорити «його друзі мені не подобаються». Навіть, якщо вам дійсно не подобаються друзі Вашої дитини, не поспішайте вимагати розриву відносин.

  • Є сенс замислитися: чому друзі доньки чи сина нам неприємні, чи дійсно ці стосунки є небезпечними. Можливо ви боїтесь втратити свій авторитет, прагнете повністю контролювати дії, контакти дитини. Не дивно, що в цій ситуації вона бунтує, конфліктує, або зростає несамостійною.
  • Спробуйте зрозуміти, чому Ваша дитина обирає саме такого друга. Було б дуже добре познайомитись нею ближче, з її сім’єю. Можливо, це багато що вам прояснить у становленні особистості сина чи доньки.
  • Якщо ви впевнені, що такі друзі для Вашої дитині можуть стати провокуючою ситуацією. Обов’язково обговорюйте ваші побоювання. Показуйте дитині всі плюси та мінуси даної ситуації. Частіше говоріть «Я впевнений, що ти в будь – якій ситуації ти поведеш себе гідно. Я довіряю тобі».
  • Можна піти іншим шляхом – докласти всіх зусиль для того, щоб у Вашої дитини з’явилися нові друзі - її мама і тато. Ви можете зайняти важливе місце в житті підлітка, налагодити з ним психологічний контакт. Для цього потрібно не так багато, і не так мало, а саме: постійне бажання зрозуміти, відчути свою дитину, прийняти її точку зору, нехай неправильну, з розумінням вести розмови з дня в день, не зриваючись на крик і образи, говорити з нею так, як Ви б хотіли, щоб Вона говорила з Вами.
  • Не слід забувати, що спільнота однолітків – це дуже важливий середовище розвитку дитини, канал життєво важливої інформації. Зміни, які відбуваються з дитиною під час контакту з друзями, закономірні. Важливо виховувати особистість, яка критично мислить, відкрито і доброзичливо відноситься до оточуючого світу. А це запорука життєвого успіху, в тому числі і дружби.

Кiлькiсть переглядiв: 11